СВIДОК БАБИНОГО ЯРУ - АЕРОФОТОГРАФIЯ

Про те, що місце для розташування центру «Спадщина» обрано, делікатно кажучи, невдало, йдеться з травня 2002 року. Саме тоді єдиний фахівець з питань містобудівництва в оргкомітеті майбутнього центру, доктор архітектури, професор, дійсний член Української академії архітектури пан Г. Фільваров сказав: «Сам по себе намеченный земельный участок в Бабьем Яру действительно представляется достаточно спорным по целому ряду причин. Сейчас, я думаю, мы уже прошли этот этап (муки сумління? - Авт.), и нет смысла эти моменты обсуждать, но для нас было важным то, что мы своим предложением размещения этого центра в Бабьем Яру предпринимаем попытку связать прошлое с настоящим и будущим, образуя единую цепь судьбы еврейского народа, не вырванную из контекста его истории» («Эйникайт», №3(39), март 2002). Прошу запам'ятати ці слова, оскільки ідея, закладена в основу проекту, розколола громадськість Європи, а тепер і Америки (зі створенням Єврейського ініціативного комітету з обговорення суті і форми участі американської єврейської громади в увічненні пам'яті жертв Голокосту) на два табори:
- ідеологів будівництва Центру в Бабиному Яру й тих, хто їх підтримує;
- противників будівництва в Бабиному Яру.
Оскільки табір противників будівництва в Бабиному Яру неухильно зростає, то оргкомітет Центру вирішив вдатися до рішучих дій. Читаємо в тій самій газеті «Эйникайт» №10(58) за липень ц.р.: «Это сообщение назревало давно. И вот 9 июля в Укринформе состоялась презентация уточненной концепции центра «Наследие», который должен быть построен неподалеку от Бабьего Яра».
Що, спитате ви, за уточненою концепцією Центр перенесено в інше місце? Ні, кажу я вам, як самовидець, в інше місце, за уточненою концепцією, перенесено Бабин Яр. Архтектурно-планувальні рішення аналогічні попереднім, змінено лише назви приміщень.
Хід з «уточненою концепцією» на декого справив враження. Так, учасники 3-ї Міжнародної конференції євреїв - колишніх в'язнів гето і нацистських концтаборів (19 липня ц. р., м. Вінниця), не називаючи імен, засудили первісний варіант концепції пана Фільварова : «Любому нормальному человеку не понравится, что Центр намечено возвести на месте расстрелов в Бабьем Яру...» І ... підтримали «уточненную концепцию» (профанація пана Левітаса): «Показания ныне живущих свидетелей трагедии и картографические материалы подтверждают, что в этой зоне не было расстрелов, а Бабий Яр находился совсем не там».
Ну, щодо «свідків», які з роками все більше «пригадують», в народі кажуть: «присягались сліпці, що своїми очима бачили». Між іншим, ще кажуть: «вір своїм очам, а не чужим речам».
Отож, пропоную читачам подивитися своїми очима, де був Бабин Яр. Це видно на фотографії, зробленій 26 вересня 1943 року з німецького літака під час аерофотозйомки території м. Києва. Фото зберігається в Фотоархіві Музею історії Голокосту США (USHMM).

Починаючи з 1939 р., німецькі літаки-розвідники постійно фотографували стратегічні об'єкти Києва: мости, залізничні станції тощо. Поруч з урочищем Бабин Яр знаходилась залізнична товарна станція «Лук'янівка». Завдяки їй, Бабин Яр опинився в зоні аерофотографування 1939-1941рр. Щодо аерофотографій, зроблених наприкінці вересня 1943 р., припускаю, що вони були потрібні для фіксування наявності або відсутності слідів знищення останків страчених у Бабиному Яру. На жаль, ми не маємо аерофотографій, зроблених 1939-1941 рр. Є лише аерофотографії від 26 вересня 1943 р., причому в кількості, достатній для витворення тогочасного вигляду Бабиного Яру (від вулиці Дорогожицької до вулиці Фрунзе).
Наводимо лише одну фотографію №28309 з Фотоархіву USHMM, яка дозволить читачеві переконатися в тому, де починався Бабин Яр.

1 - На думку І. Левітаса, в цьому приярку розстріляли євреїв і ромів в 1941 р.
За твердженням Т.Тур (газета «За вільну Україну», 17 лютого 1996), цей приярок «...повністю засипаний землею ще перед першим повітряним знімком, зробленим німцями напередодні війни у травні 1939 року». Вона вважає, що тут поховано жертви ЧК.

2 - Вул. Ольжича (з 1993 р.), старі назви - Дем'яна Бєдного (з 1952 р.), Бабин Яр.

3 - На цьому місці встановлено пам'ятний Хрест українським націоналістам.

4 - Вулицю Новоокружну, розширено і випрямлено, починаючи від зазначеної точки. Проходить приярками Бабиного Яру. З 1969 р. носила назву Дем'яна Коротченка, нині - Олени Теліги.

5 - Тут зараз розташовано споруду станції метро «Дорогожичі».

6 - Вулиця Лагерна, нині вулиця академіка Грекова (від вул. Дорогожицької) і вул. Тимофія Шамрила.

7 - Землянки Сирецького концтабору.

8 - За спогадами єврейського письменника І. Кіпніса (повний текст нариса «Бабин Яр», Нью-Йорк, 1960 р.), ймовірно на цьому місці відбувся перший стихійний мітинг 29 вересня 1944р.

9 - Між цими двома існуючими нині приярками 1976 р. встановлено пам'ятник радянським громадянам і військовополоненим, солдатам і офіцерам Радянської Армії, розстріляним німецькими фашистами в Бабиному Яру.

10 - Паркан кладовища. Нині зліва від нього проходить вул. Оранжерейна. Порушений грунт під парканом дозволяє припустити, що це сліди поховань. За документами Музею історії м. Києва, на цьому місці 2 листопада 1941 р. було розстріляно 300 заручників (Д. Малаков: «Молитви і міфи», «Дзеркало тижня», 20 вересня 2003). Саме в цьому місці планується побудувати комплекс споруд центру «Спадщина» (ділянка в межах пунктирної лінії).

11 - Кирилiвське православне кладовище.

12 - Місце, де ніни встановлено пам'ятний знак - «Менора».

13 - За твердженням І. Левітаса, тут починався Бабин Яр («...250м от ст. метро «Дорогожичи» в сторону Куреневки»).

14 - Єврейське кладовище, зараз тут побудовано телецентр.

15 - Існуючий донині будинок контори єврейського кладовища.

16 - Кінець вул. Мельникова. Далі через Бабин Яр вела стежка, яка поєднувалася з вул. Новоокружною.

17 - Вул. Дорогожицька. Колись нею ходив трамвай №21 за маршрутом: церква Федора (ріг вулиць Герцена і Овруцької) – військовий табір на Сирці.

18 - Лук'янівське (центральне) православне кладовище.

19 - Тупикові колії і пакгаузи залізничної товарної станції «Лук'янівка». Євреї, які йшли в останню путь до Бабиного Яру, вважали, що їх ведуть на станцію, аби вивезти з Києва.

20 - Православне кладовище. Зараз на цьому місці встановлено телевежу. На підставі порівняння німецьких аерофотознімків, зроблених 17 травня 1939 р., 30 жовтня 1941 р., 29 серпня 1943 р. і спогадів свідків Т. Тур (США) дійшла висновку, що порушений ґрунт на цій ділянці свідчить про місце поховання жертв гестапо.

Лев ДРОБ'ЯЗКО
Газета «Форум нацiй» №9\16,
м. Київ, 2003 г.