Громадський Комітет для вшанування пам'яті жертв Бабиного Яру
(Комітет "Бабин Яр")

ЗАЯВА

Майже 60 років тому закінчилась трагедія Бабиного Яру. Два роки, починаючи з вересня 1941 року, на окраїні Києва не вщухали постріли. Понад 100 тисяч чоловіків і жінок, дітей та стариків знайшли тут свою смерть.
Бабиним Яром розпочався європейській Голокост. Але, крім десятків тисяч євреїв Києва, тут закінчили своє життя військовополонені та в'язні Сирецького концтабору, радянські підпільники й активісти українського визвольного руху, цигані та пацієнти Кирилівської психіатричної лікарні.
Кати "потурбувалися", щоб після смерті їх вже не можна було розділити. Перед втечею фашисти викопали і спалили їхні трупи, а кістки розтрощили та розвіяли по всій окрузі.
Але души їх не знайшли спокою. Десятки років Радянська влада намагалася стерти саму пам'ять про загиблих. Куренівська катастрофа, спроби зробити тут розважальний парк, нарешті - встановлення соромливого пам'ятника радянським громадянам одночасно з забороною будь-якого громадського вшанування - таким було цинічне продовження трагедії війни.
На початку 90-х рр.. минулого сторіччя розпочався фарс приватизації Бабиного Яру. Менора, хрести, кибитка, - різні організації намагалися на свій кшталт "освоїти" цю землю. Вінцем став "грандіозний" проект створення тут єврейського общинного центру "Спадщина".
Бабин Яр став відображенням сьогоднішнього розтрощеного українського суспільства, що не має ніякої національної ідеї. Це не може тривати далі. Адже спільне майбутнє неможливе без спільного минулого, без національних символів, перед якими схиляють голови всі. Ми впевнені, що Бабин Яр, місце нашої спільної трагедії, повинен стати одним з таких символів.
Виходячи з цього, Громадський комітет "Бабин Яр" вважає головними завданнями своєї діяльності:
- створення державного історико-меморіального заповідника "Бабин Яр";
- спорудження в Бабиному Яру національного меморіалу пам'яті Голокосту та жертв фашизму й тоталітаризму;
- відкриття державного музею Бабиного Яру.