БАБИН ЯР… ПРИВАТИЗОВАНИЙ "ДЖОЙНТОМ"?!

«Вiйна» довкола проекту спорудження центру «Спадщина» триває.
Американський розподiльчий комiтет «Джойнт» продовжує сiяти вiтер в українському суспiльствi, будь-що проштовхуючи проект будiвництва єврейського общинно-культурного центру «Спадщина» в Бабиному Яру. Проте справжня буря все ще попереду…

Наш журнал першим серед всеукраїнських ЗМI опублiкував матерiал про проведений навеснi конкурс проектiв єврейського общинно-культурного центру «Спадщина» в Бабиному Яру, iнiцiйованого американським єврейським об'єднаним розподiльчим комiтетом «Джойнт» (див. «ПiК» №17'2002). Вiдтодi ситуацiя довколо цього бiльш нiж спiрного питання встигла змiнитися. Насамперед покрови таємницi, якими «Джойнт» намагався дбайливо оповити конкурс проектiв, були зiрванi, тож широка громадськiсть дiзналася про суть справи… i, ясна рiч, жахнулася.
Щоправда, «Джойнт» теж не розгубився i почав шалений тиск на «слабку ланку» — пов'язанi iз джойнтiвськими проектами українськi єврейськi органiзацiї, яким з американськими колегами ще працювати й працювати. Тож не дивно, що проект пiдтримали, наприклад, ВЕК з усiма прiсними та головний равiн Києва й України Яков Дов Блайх. При цьому останнiй дуже завбачливо забезпечив собi можливiсть вiдступу (мовляв, якщо в центрi влаштовуватимуться будь- якi недоречнi заходи, я протестуватиму першим), i така поведiнка є дуже симптоматичною: прибiчники заздалегiдь перестраховуються вiд бурi гнiву, яка може здiйнятися у вiдповiдь.

Солодке забуття пiд спiв пташок

Так, «Джойнт» та iншi лобiсти проекту дуже швидко вловили змiшаний аромат кровi, смаженої шкiри й паленого волосся, який принiс перший же дискусiйний вiтерець, а тодi поспiшили начiпити на обличчя маски щирого здивування й розгубленостi. Ой, вей мiр! Якi танцi на кiстках, якi концерти?! Нi про що подiбне у проектi не йдеться. Навпаки, все у «Спадщинi» буде вкрай чинно та шляхетно. I не забувайте головне — все це заради збереження свiтлої пам'ятi загиблих. А проект ми вiдкоригуємо, no problem! Ви тiльки припинiть чинити опiр…
Що тут скажеш! Що взагалi можна сказати, коли переважна частина громадськостi проекту не бачила, тiльки чула про нього? Мимоволi доводиться вiрити Мiстобудiвнiй радi Києва, яка вже дала «Спадщинi» путiвку в життя. До того ж головний архiтектор столицi Сергiй Бабушкiн на засiданнi ради вiдзначив, що проект особисто йому подобається i «делiкатно вписується в оточуючий ландшафт». А що iншi члени Мiстобудiвної ради протестували — то несуттєво… Мабуть тому єврейська росiйськомовна газета «Хадашот-Новости» нещодавно опублiкувала «Архiтектурне рiшення» проекту Ульрiха й Данiели Плезнерiв — пояснювальну записку до проекту. Дуже цiкавий документ! Тож слово авторам — нехай самi усе пояснять.
Документ починається з промовистого концептуального пасажу: «Древо життя в єврейськiй та iнших древнiх культурах символiзує життя, смерть i вiдродження. В такому ж дусi общинний центр має представляти життя, смерть i вiдродження єврейської общини Києва й України, чиї iсторичнi корени знаходяться в Києвi й поринають в грунт Бабиного Яру, над которим нове життя розквiтне серед вiт, листя i птахiв, немовби не усвiдомлюючи того, що тут вiдбулося». Сказаного вже вистачає, аби закопати проект i бiльш нiколи про нього не згадувати. "Iсторичнi коренi єврейської общини Києва" не заглиблюються в Бабин Яр, це дурниця! Дiяльнiсть таких видатних євреїв київського походженя, як Шолом-Алейхем, Голда Меiр, Iсак Бабель iз цим проклятим мiсцем жодним чином не пов'язана. От хiба що Iлля Еренбург… проте його авторитет змiцнiв саме на хвилi осудження Холокосту, а не навпаки.
А що можна казати про iдилiчну картинку "розквiту єврейського життя" пiд цвiтiння дерев i щебетання пташок цiною "неусвiдомлення" колишньої трагедiї?! Уявити таке могли лише ненашi, себто не київськi люди. Я такого не уявляю, бо знаю iсторiю часiв окупацiї нашого подiльського двору. Знаю, що один iз сусiдiв зранку 29 вересня 1941 р. посадив на вiзок немiчне подружжя Лешакiв, власноруч вiдвiз їх до Бабиного Яру i там записався в полiцiю. Я ходив з онуками цього добро… пробачте, злодiя до однiєї школи. Подiбнi iсторiї можуть розповiсти багато киян. Тому всiм нам замiсть пташиного спiву в Бабиному Яру завжди ввижатимуться лише передсмертнi зойки i кулеметнi черги, замiсть буйноцвiту — просякнута кров'ю земля й попiл. Американцям та iзраїльтянам тут нема чого забувати. Але не корiнним киянам!

"Серце" Центру - театри i кафе

Але наберiмося мужностi й почитаємо "Архiтектурне рiшення" далi. "Це мiсце, куди людям подобається приходити… повчитися, пограти на музичних iнструментах, позмагатися в шахи, потанцювати в колективi и поговорити зi старими й новими друзями". "Увiйшовши на територiю Центру, ви побачите… праворуч — головну «пiшохiдную вулицю» — серце Центру, площу з кафе i театром".
"Пiсля лекцiї… йдете в кафе чи до столикiв бiля нього. Цей хаотичний постiйний зустрiчний рух створює атмосферу дружнiх контактiв i обмiну iдеями. Ближче до кiнця «вулиця» поступово розширюється й переходить в жваву площу, на якiй розташованi театр i кафе".
"Затишна i красива театральна зала на 350 мiсць призначена для проведення рiзних заходiв. Висота стелi… вар'юється, що акустично зручно для проведеняя як невеликих зборiв, так i великих музичних заходiв".
"В теплу пору року передбачений лiтнiй варiант театру… Це чудовий варiант при проведеннi концертiв свiтломузики, рiзних шоу, вечорiв єврейської музики («Клезмерiм»), танцювальних i пiсенних вечорiв".
«Студентам не доведеться переживати тягар минулого кожного разу, коли вони приходитимуть пограти на скрипцi».
Навмисно не коментую окремi мiсця. Але в цiлому очевидно, що американський "Джойнт" вирiшив облаштуватися в Бабиному Яру з максимальним комфортом. Та й навiщо нести той "тягар минулого", коли чудове кафе манить пахощами кошерних страв, а театри зваблюють свiтломузичними шоу-концертами… ой, пробачте — заходами! Очевидно, лекцiї серйозних професорiв юдаїки теж супроводжуватимуться свiтломузичними ефектами…

Спецiально для хворих на склероз нагадаю, що після перших двох днів розстрілів в Бабиному Яру фашисти повiдомили берлінське начальство про страту 33771 єврея. Вже 12.10.1941 р. число знищених за нiмецькими джерелами досягло 51 тис. В ноті радянського наркома Молотова вiд 6.11.1942 р. повiдомляється про загибель 80 тис. мирних громадян, переважно євреїв. А Надзвичайна Держкомісія з розслідування фашистських злодіянь, що провела слiдство по звiльненнi Києва, зробила висновок: у 1941-43 рр. в Бабиному Яру були розстрiлянi понад 100000 осiб. У книзi "Таємниця Бабиного Яру" колишнiй в'язень тамтешнього концтабору Захар Трубаков називає цифру 127 тис. З вуст голови Єврейської ради України та Фонду "Пам'ять Бабиного Яру" Iллi Левiтаса в рiзнi роки звучали рiзнi цифри: 220 тис. загиблих, 200 тис. з яких — євреї й навiть 260 тис. загиблих загалом, з них 160 тис. — євреї…
У будь-якому разi кiлькiсть загиблих можна визначити єдиним словом: "жахлива". Передвоєнне населення Києва становило 1 млн. осiб, отже в Бабиному Яру лежить, за вельми приблизними пiдрахунками, вiд 10 до 25% довоєнного Києва.
То невже на їхньому попелi влаштовуватимуться свiтломузичнi шоу?!

* * *

Згаданий вище Iлля Левiтас тепер є палким прибiчником спорудження ЄОКЦ "Спадщина", оскiльки "Джойнт" милостиво пообiцяв видiлити 75 кв. м площi (iз 7,1-18 тис. кв. м загальної) пiд давно омрiяний київськими євреями Музей Бабиного Яру. Отже, якимось дивним чином дискусiя перейшла в суто єврейську площину: центр "Спадщина" будують євреї, проект захищають євреї, проти — теж євреї… Мiж тим, нi "Джойнт" чи будь-яка iнша громадська органiзацiя, анi євреї чи будь-який iнший народ, нацiя, конфесiя не мають права "приватизовувати" Бабин Яр, без урахування думки iнших свавiльно розпоряджатися в цьому святому мiсцi.
Бо першими жертвами Бабиного Яру загалом-то стали цигани, бо тут були страченi й українськi нацiоналiсти, i Спiлка письменникiв на чолi з її головою Оленою Телiгою, й росiяни, i поляки… Не тiльки правовiрнi юдеї, але також атеїсти, православнi, католики, мусульмани, караїми, попiл яких був спецiально розсiяний окупанами по околицях яру… Бо все ж йдеться про найбiльшу в свiтi iнтернацiональну могилу, про трагедiю свiтового масштабу, не обмежену жодними рамками.

«ГОРОДНИКИ називалися так тому, що, навантаживши золу на ношi, пiд конвоєм розносили її по околицям Бабиного Яру i розсiювали по городах».
«Після смертi Сталіна стали знов лунати обережні голоси, що Бабин Яр, власне, не тільки єврейська могила, що там втроє або вчетверо більше відсоток росiян та інших національностей… Виходить, якщо довести, що якийсь відсоток більше, то пам'ятник варто споруджувати тільки в такому випадку? Як можна взагалі рахувати відсотки? У Бабиному Яру лежать ЛЮДИ».
«Попiл, як ви пам'ятаєте, був частково розвiяний, зола та кiстки тепер лежать глибоко-глибоко… Скiльки їх було — теж нiколи не дiзнатися. Всi офiцiйнi цифри — умовнi, їх змiнюють в залежностi вiд ситуацiї».